Є книги, які не старіють з роками. До таких належить повість Григора Тютюнника «Климко», написана 1976 року. Минуло пів століття від часу її створення, але історія хлопчика, який у роки Другої світової війни долає нелегкий шлях заради порятунку близьких, і сьогодні хвилює читачів.
Головний герой твору — сирота Климко. Втративши рідних, він рано подорослішав і навчився самостійно приймати складні рішення. Попри голод, втому та небезпеки воєнного часу, хлопець зберігає найцінніше — людяність, доброту, співчуття та готовність допомагати іншим.
Повість «Климко» — це не лише розповідь про воєнне дитинство. Це твір про силу духу, милосердя, дружбу, відповідальність і здатність залишатися Людиною навіть у найтяжчих обставинах.
Цікаво, що в образі Климка письменник відобразив чимало автобіографічних рис. Як і його герой, Григір Тютюнник пережив тяжке воєнне дитинство, тому події твору сповнені особливої щирості та правдивості.
Минуло 50 років від написання повісті, але її головний урок залишається незмінним: справжня людяність не залежить від часу, віку чи обставин.
Запрошуємо читачів знову відкрити для себе повість «Климко» — книгу, яка навчає співчуття, мужності та добра.
