КАРПАТИ, ЩО ЖИВУТЬ У СЛОВІ
Карпати стали духовним осердям творчості митця. У його поезії оживають гуцульські традиції, давні міфи, родинна пам’ять, біблійні мотиви та драматичні сторінки української історії.
Народився Василь Герасим’юк 18 серпня 1956 року в Караганді, куди були вислані його батьки. Згодом родина повернулася на Гуцульщину — у село Прокурава.
ПОЕТИЧНИЙ СВІТ
«Смереки», «Потоки», «Космацький узір», «Діти трепети», «Осінні пси Карпат», «Серпень за старим стилем», «Поет у повітрі» — книги, у яких особисте переплітається з історією, а сучасність — із давніми традиціями.
Один із найвідоміших творів поета — «Чоловічий танець». Через образ гуцульського аркана автор осмислює чоловіче побратимство, відповідальність, духовну єдність і зв’язок поколінь.
ПОЕЗІЯ І КІНО
Василь Герасим’юк — співавтор сценарію художнього фільму «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали», знятого студією «Галичина-фільм» у 1991 році.
Стрічка звертається до драматичних подій української історії — боротьби Української повстанської армії з військами НКВС у Карпатах.
Кінематографічність відчутна й у поезії Герасим’юка: яскраві образи, рух, гуцульська міфологія та карпатські пейзажі ніби перетворюють слово на кадри.
ГОЛОС В ЕФІРІ
З 1992 року Василь Герасим’юк працював на Українському радіо, де був коментатором і заступником завідувача редакції літературних програм. Його діяльність у радіоефірі стала ще одним способом популяризації української літератури й культури.
ВИЗНАННЯ
Міжнародна літературна премія «Благовіст» — 1993
Літературна премія імені Павла Тичини
Літературна премія імені Володимира Свідзинського
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2003 за книгу поезій «Поет у повітрі».
Василь Герасим’юк — один із найсамобутніших голосів сучасної української поезії, у творчості якого Карпати постають не просто краєвидом, а простором пам’яті, історії та духовної сили.
Василь Герасим’юк — голос Карпат, що звучить у поезії, кіно та радіоефірі.
Рубрика #ПамятніПостатіУкраїнськогоСлова