У кожного з нас свій Мелітополь — у знайомих краєвидах і звуках, ароматах квітучих садів, дотиках до улюблених місць і смаках, знайомих із дитинства. Усе це складається в особливий образ рідного міста, який ми зберігаємо у пам’яті й серці. До Дня міста ми об’єднали ці спогади у краєзнавчому циклі «Мелітополь у 5 відчуттях».
Ми БАЧИЛИ його у знайомих вулицях, краєвидах і місцях, які впізнаємо з першого погляду.
Ми ЧУЛИ Мелітополь у голосах людей, музиці, концертах, фестивалях і мелодіях, що наповнювали місто.
Ми ВДИХАЛИ його у пахощах квітучих садів, акації й бузку, міських клумб, степових трав і землі після теплого літнього дощу.
Ми ТОРКАЛИСЯ його — прохолоди фонтанів, нагрітої сонцем бруківки, знайомих скульптур, лавок і доріжок у скверах, трав та очерету на берегах Молочної.
Ми СМАКУВАЛИ його — солодкою мелітопольською черешнею, запашним медом, дарами наших садів і городів, улюбленими родинними стравами.
Але є те, що не виміряти жодним із них. Це любов до рідного міста — те, що залишається з нами незалежно від відстані.
Сьогодні Мелітополь тимчасово окупований. Хтось залишається в рідному місті, хтось опинився далеко від дому. Але де б ми не були, нас об’єднують пам’ять, любов і зв’язок із Мелітополем.
З ДНЕМ МІСТА, РІДНИЙ МЕЛІТОПОЛЮ!
Бажаємо тобі найголовнішого — миру і свободи. Щоб знову без страху звучала українська мова, майорів український прапор, а мелітопольці могли вільно жити, працювати, зустрічатися з близькими та берегти своє.
МЕЛІТОПОЛЮ, ТИ ТІЛЬКИ ЧЕКАЙ…
Бо Мелітополь — це місто, яке ми відчуваємо серцем.
