Січень... Морозний вітер жене сніг степами. Над українською землею нависає загроза — більшовицькі війська сунуть на Київ, несучи хаос і смерть. На шляху ворога — лише купка юнаків.
Вони не професійні вояки. Вони — студенти, гімназисти, курсанти. Ті, хто ще вчора читав книжки й мріяв про майбутнє. Їх було близько 400, а супроти них — багатотисячна армія Муравйова. Вони знали, що шансів вижити майже немає. Але вибір був зроблений: боротися до останнього.
На станції Крути пролунали постріли, замело кров у снігу. Ворог ішов, мов чорна буря, та кожен метр землі давався йому ціною втрат. Юнаки не здригнулися. Вони стримали наступ, давши УНР дорогоцінний час.
А коли на полі бою запанувала тиша, десятки полонених студентів розстріляли. Вони йшли на смерть із гімном "Ще не вмерла Україна" на вустах.
Крути стали не просто боєм. Вони стали легендою. Символом незламності.
