ГЕНІЙ СЦЕНИ І ДУХУ. До 185-річчя з дня народження Марка Кропивницького
НЕ ЛИШЕ ДРАМАТУРГ. Він був актором, режисером, композитором, педагогом і навіть... декоратором! Усе для театру — він робив сам. Написав понад 40 п’єс, серед яких: «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Пошились у дурні», «Глитай, або ж Павук».
БЕЗ ПСЕВДОНІМА. Не приховував себе під чужим іменем. Творив під своїм справжнім прізвищем, чим підкреслював важливість української ідентичності.
УКРАЇНСЬКА МОВА НА СЦЕНІ. У час, коли українська мова заборонялась і зневажалась, він сміливо ставив вистави українською, пробуджуючи глядачів і викликаючи шалене емоційне піднесення.
СЦЕНА ЗАМІСТЬ ШТАМПА. За освітою Кропивницький був канцеляристом, але вже в юності зрозумів, що його сцена — це не стіл чиновника, а театр.
НЕСТАНДАРТНА КОМПАНІЯ. У його трупі грали не лише професійні актори, а й учителі, студенти, колишні селяни — він вірив у талант, а не в диплом.
«ТЕАТР КОРИФЕЇВ» — ЦЕ ЙОГО ІДЕЯ. Саме він був ініціатором створення першого українського професійного театру, до якого увійшли Старицький, Садовський, Карпенко-Карий.
ПРОРИВ ДО ПЕТЕРБУРГА. Виступи в Санкт-Петербурзі стали сенсацією. Російська публіка була вражена: український театр — це не ярмаркове дійство, а глибоке мистецтво.
МУЗИКА Й ГОЛОС. Марко Лукич складав музику до своїх вистав і мав чудовий голос — на сцені часто співав сам, викликаючи бурхливі овації.
БАТЬКО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ. Його називають так не дарма. Він виховав цілу генерацію акторів, які продовжили його справу в ХХ столітті.
ЙОГО МІСТО — ЙОГО ІМ’Я. У 2016 році місто Кіровоград було перейменоване на Кропивницький, щоб увіковічнити пам’ять великого митця.
ЙОГО ТЕАТР — НАША ГОРДІСТЬ. Український театр не почався «із нічого» — він має глибоке, сильне, героїчне коріння, а в його основі — Кропивницький.
