Іван Грищенко: доброволець, командир, розвідник
Історія захисника з Мелітопольщини. У рамках проєкту #Земляки_герої_нескореноїУкраїни
2014: БОЙОВЕ ХРЕЩЕННЯ.
У серпні 2014 року Іван Грищенко, уродженець села Терпіння на Мелітопольщині, був мобілізований до Збройних сил України. Пройшов навчання в Десні, а вже 25 серпня опинився в зоні АТО. Воював на Донецькому напрямку — поблизу Маріуполя та Волновахи — у складі механізованих військ, згодом був переведений до розвідвзводу 72-ї окремої механізованої бригади.Перший бій — перше доросле рішення. Іван був командиром БМП-2. Увесь екіпаж — добровольці.
КОНТРАКТНА СЛУЖБА (2015–2020)
Після ротації Іван підписав контракт і залишився служити в армії.Обіймав посаду головного сержанта протитанкової батареї в складі протитанкового дивізіону.
Вчив новобранців, керував підрозділом, передавав бойовий досвід.
ТРАВМА І ГОТОВНІСТЬ (2020)
Через травму спини, отриману під час служби, Івана було комісовано. Але він не сприймав це як кінець — валізка з речами стояла напоготові.
Бо розумів: попереду — ще не одна битва.
ПОВЕРНЕННЯ У ВІЙНУ (2022)
Після окупації Мелітопольщини Іван знову став до зброї.
Спочатку самостійно збирав розвіддані, передавав координати артилерії.Після обстрілу евакуювався до Запоріжжя й добровільно вступив до 110-ї окремої бригади територіальної оборони.
МАЛИНІВКА: ХИТРІСТЬ У БОЮ
У квітні 2022 року Іван з ротою ТрО зайшов у Малинівку (Запорізька область) на цивільних авто.Окупанти сприйняли їх за велике угруповання і відступили.Село вибили, закріпились і тримали оборону під ворожими обстрілами.
ВІЙНА ЗАЛИШИЛА СЛІД
120-мм міна. Мінно-вибухова травма. Пошкодження хребта.Івана вдруге комісували. Сьогодні він на милицях — але не зламаний. «Я не зрадив ані себе, ані країну» — каже він.
БЕЗ НАГОРОД, АЛЕ З ГІДНІСТЮ
Іван не має бойових відзнак.
Але: Не медалі роблять воїна, а вчинки.
Історія Івана — це шлях честі, відваги й внутрішньої сили.
