Філософ з передової: історія "невидимого" героя Мелітополя
В рамках проєкту "Невидимий герой Мелітополя" ми розповідаємо історії тих, хто мовчить заради безпеки — але заслуговує на визнання. Сьогодні — історія про бійця з позивним "Камінь". Він — не просто воїн. Він — поет, філософ, веган і справжній герой, який щодня боронить і надихає.
ПОЗИВНИЙ “КАМІНЬ”
Він — філософ у броні незламного воїна.
Поет серед окопів.
Тонка натура з гострим відчуттям справедливості й твердим характером. Навіть на війні — веган. Не зраджує своїм переконанням — так само, як не зраджує собі, Україні й коханій дружині, яка приїхала до нього у прифронтове місто. Щоб бути поруч — навіть там, де гримить війна.
Разом із побратимами він зухвало викрав ворожий танк. Так — викрав під носом у ворога, під вогнем, у гарячій точці. Це був не просто трофей, а відчайдушна операція, що заслуговує на сценарій фільму.
З передової він щороку замовляє мамі квіти й улюблені фрукти — на День матері й на день народження. Бо попри війну його серце залишається турботливим і світлим.
Він зростав без батька, але сам став опорою для інших. Відпустив вуса, а всередині залишився тим самим хлопцем —щирим, незламним, сином, яким хочеться пишатися.
---
Мамо, я скоро піду, я знаю,
Хтось вибір знаходить – та я не маю.
Ти знаєш, я смерті завжди назустріч.
Ти знаєш, війна не простить байдужість.
Лише би я встиг дописати книги,
Лише би я встиг доспівати пісню,
Я знаю, я знаю, не всі це встигли –
Сказати «кохаю», роздати істин.
Лише би я встиг розтопити кригу,
Лише би нарешті зумів змінитись.
Я знаю, я знаю, не всі це встигли –
Міцніш обійняти, чомусь навчитись.
Бо хтось вже не бачить ні дня, ні сонця.
Лише б надивитись у твої очі,
На промінь крізь пил і росу незмиту
В саду, де ми разом саджали квіти.
---
Один з його віршів зі збірки “ПОЕЗІЯ НЕЗЛАМНИХ”.
Знаєш героя? Поділись історією через форму:
Бо герої не завжди на обкладинках. Але вони заслуговують на гідне слово.
Проєкт #НевидимийГеройМелітополя
