Ілля Стамболі — підприємець, який подарував Мелітополю культуру.
Ілля Борисович Стамболі народився 20 серпня 1871 року в Мелітополі у відомій караїмській родині, коріння якої сягає Криму.
Його батько — Борис (Барух) Йосипович Стамболі, купець і міщанин. Мати — Естер Яківна Фіркович, онука знаного кримського караїмського письменника, археолога та збирача стародавніх рукописів Авраама Фірковича.
ПІДПРИЄМЕЦЬ І ГОСПОДАР
Стамболі успішно займався торгівлею бакалією, мав склади та винні лавки.
Але він не був одержимий накопиченням. Його метою було збагачення культурного життя міста, а не лише власний добробут.
ЗИМОВИЙ ТЕАТР
У 1907 році на власні кошти Ілля Борисович збудував на вулиці Воронцовській концертний зал на 500 місць.
«Зимовий театр Стамболі» швидко став центром культурного життя Мелітополя. Тут відбувалися:
драматичні й оперні вистави професійних труп,
концерти співаків, піаністів і балетних виконавців.
Серед відомих артистів, які виступали у Мелітополі, були скрипаль-віртуоз Михайло Піастро, піаніст Олександр Гольденвейзер, співаки Олександр Давидов і Борис Сібор.
У 1913 році театр відвідала трупа В. Немировича-Данченка, а також український актор і драматург Олексій Суходольський.
ПЕРШИЙ КІНОТЕАТР
У 1907 році Стамболі відкрив у місті перший кінотеатр, тоді його називали «електробіограф».
Зал опалювався чотирма печами, мав запасні виходи й естраду для екрану.
Кінотеатр змінював назви («Лотос», «Аполло», «Червоний факел»), але завжди залишався улюбленим місцем мелітопольців.
ЛІТНІЙ САД
У 1908 році на березі річки Молочної Ілля Борисович заклав Літній сад із естрадою, кав’ярнею, купальнями, ставком і прокатом човнів.
Сад став справжнім центром відпочинку:
тут грав оркестр,
відбувалися народні гуляння, дитячі ігри та спортивні змагання,
узимку ставок перетворювався на ковзанку.
У саду побували відомі особистості, серед них — легендарний борець Іван Піддубний.
Сад існував до початку Другої світової війни.
«ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГОТЕЛЬ» І САДИ
Поряд із театром Стамболі збудував «Центральний готель» із рестораном, де грав оркестр
Окрім цього, йому належали численні фруктові сади, у тому числі великий черешневий сад у с. Терпіння.
У його господарстві налічувалося понад 12 тисяч дерев.
ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ
Після революції більшовики вважали купця Стамболі «класовим ворогом».
У 1922 році Ілля Борисович із донькою Олександрою був змушений виїхати до Туреччини. У Стамбулі він жив скромно — володів кафе та займався торгівлею.
Помер у 1954 році, у віці 83 років.
Його дружина залишилась в Україні й померла у Харкові 1943 року.
Донька Олександра стала журналісткою та жила в Туреччині.
Семеро синів роз’їхалися по різних містах СРСР.
У Мелітополі залишився лише син Яків.
СПАДЩИНАІлля Стамболі залишив після себе театри, кінотеатр, готель, сади й місця відпочинку.
Його головною метою було не збагачення, а виховання людей і розвиток культури.
У пам’ять про мецената:
у 2009 році відкрито меморіальну дошку на театрі,
у 2010 його портрет увійшов у календар «Гордість землі мелітопольської»,
з 2016 року одна з вулиць міста носить його ім’я.
Ілля Борисович Стамболі був справжнім меценатом.
Він дбав не лише про те, щоб люди працювали, але й про те, щоб вони вміли культурно відпочивати.
Його ім’я назавжди залишилося серед тих, хто створював славу та обличчя Мелітополя.
Проєкт #Видатні_Мелітопольці
