
Вона не носила військової форми й не тримала зброї в руках. Її зброєю були фарби, слова і відчайдушна віра в свободу. #НевидимийГеройМелітополя
До 24 лютого 2022 року вона була підприємницею й художницею. Малювала, створювала яскраві образи для міста, яке любила всім серцем.
Але після вторгнення росії її пензель змінив сенс.
Тепер вона писала плакати протесту — слова правди, які виносила на площу, серед сотень таких самих відчайдушних, як і вона.
Її голос був голосом Мелітополя. І хоча кажуть, що «у війни не жіноче обличчя», вона доводила зворотне.
Згодом вибір став болючим. Вона мусила виїхати, щоб урятувати сина і себе.
Це історія про жінку, яка мала звичайну професію й незвичайну силу. Її любов до рідного міста та свободи була важливішою за страх.
Вона стала частиною проєкту «Невидимий герой Мелітополя», що розповідає про тих, хто мовчить заради безпеки, але заслуговує на визнання.
Поділись і ти історією свого героя за посиланням:
https://forms.gle/TSTX4QToa1RkLhmn9
Герої не завжди на обкладинках. Але вони — серед нас.