Різдвяні цікавинки з життя українських письменників

Різдво здавна було особливим святом для українців. Воно жило не лише в обрядах і народних звичаях, а й у родинному побуті та світогляді наших видатних письменників. Пропонуємо кілька цікавих фактів про те, як українські класики святкували Різдво та берегли традиції навіть у складні часи.

У родині Івана Франка перед святом обов’язково прибирали дім і подвір’я. Малий Іван дуже любив дзвінку, веселу коляду і згодом зібрав та впорядкував сотні народних колядок. Традицію колядування Франко передав і своїм дітям. У львівському домі Франків щороку ставили ялинку, прикрашену плодами й саморобними оздобами.

У родині Лесі Українки на Різдво ставили дві ялинки: одну для родини, іншу — для сільської дітвори. Часто влаштовували «живі картини» — домашні різдвяні вистави. Леся була їхньою сценаристкою й режисеркою, а також сама шила костюми. Родина Косачів завжди радо приймала колядників і пригощала їх солодощами.

У дитинстві Михайла Коцюбинського підлогу в хаті застеляли соломою, а в кут ставили Дідуха. На Святвечір їли юшку з солоної риби, кутю з пшениці та узвар із фігами. У новорічні свята в хаті «посівали» пшеницю — на врожай і добробут. Навіть перебуваючи за кордоном, Коцюбинський надсилав рідним описи різдвяних звичаїв.

У радянські часи Різдво було під забороною. Вулицями ходили патрулі, які записували колядників. Колядували потай, змінюючи слова пісень. Серед колядників був і Василь Стус. Навіть у таборах письменники готували кутю з мінімальних запасів і намагалися зберегти традиції.

Бо Різдво — це не просто свято, а жива пам’ять, сила духу й незламність української культури.
Бережімо традиції разом.

Більше різдвяних цікавинок — у наших слайдах.