У рамках проєкту «Видатні мелітопольці» повертаємо з небуття ім’я Степана Горлача — уродженця Мелітопольщини, письменника української діаспори, який зробив вагомий внесок у збереження національної пам’яті та розвиток української культури за кордоном.
Степан Андрійович Горлач (9 січня 1921 — 14 липня 2018) — видатний українсько-канадський письменник-прозаїк, громадський діяч, активний представник української діаспори.
ПОХОДЖЕННЯ І ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ Народився в селі Крилівка на Мелітопольщині в селянській родині. У дитинстві був свідком Голодомору 1932–1933 років. Під час Другої світової війни був мобілізований до армії, потрапив у полон і перебував у таборах переміщених осіб. У 1949 році емігрував до Канади. Працював у різних сферах, здобув вищу освіту в Торонтському університеті, викладав у середній школі. З 1994 року — член Національної спілки письменників України.
ТВОРЧІСТЬ Творчість Степана Горлача присвячена життю українців в еміграції, формуванню національної свідомості та збереженню історичної пам’яті.
Серед найвідоміших творів: «Богдар» (роман про Голодомор 1933 року), «Приповідки і афоризми канадських українців», «Стего і музи», «На острові Живуякхочу», «Хрестини незалежності».
Разом з українцем із Торонто Петром Скибою письменник пішки перетнув Україну з півночі на південь та із заходу на схід, позначаючи свій непростий шлях хрестами. Результатом цієї подорожі стала книга — дорожній щоденник, сповнений глибоких вражень від численних зустрічей з людьми та роздумів про долю України.
ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Очолював Канадське товариство приятелів України (1997–2004). Був куратором бібліотеки Канадсько-Українського центру на Донеччині. Упродовж життя підтримував розвиток української культури й освіти в діаспорі.
ВИЗНАННЯ Лауреат літературної премії «Тріумф» (2002). Лауреат літературної премії імені Дмитра Нитченка (2001).
Степан Горлач залишив вагомий внесок у розвиток української діаспорної літератури та збереження національної пам’яті, ставши справжнім мостом між Україною та українцями за кордоном.
