Знайомтеся з першою казочкою проєкту «Мелітопольські казки-обіймашки» — «Черешня і Меліта». Це історія про дім, турботу й маленький вчинок, що робить світ світлішим.
ЧЕРЕШНЯ І МЕЛІТА (казочка)
У Мелітополі жила дівчинка Меліта. Вона знала одне місце, де завжди було добре, — стару черешню біля дому. Там можна було сховатися, мріяти й вигадувати історії.
Одного ранку все змінилося.
Повітря стало важким. Птахи замовкли.
І в дворі з’явився Хижак.
Він ішов повільно. З кожним його кроком ставало тихіше й темніше, ніби день забував, як бути світлим.
Меліта побачила, що Хижак наближається.
Серце закалатало.
— Ні… — прошепотіла вона й побігла до черешні.
Хижак зупинився. Він нічого не робив. Просто стояв.
І від цього було найстрашніше.
Меліта притиснулася до стовбура.
І тоді черешня зашелестіла. Не тихо — голосно, ніби кликала.
З гілок посипалися ягоди. Вони світилися, мов маленькі ліхтарики, і падали просто до ніг дівчинки.
— Меліто… — ніби прошепотіло дерево. — Посади.
Меліта схопила кісточку, присіла й закопала її біля коріння.
І в ту ж мить земля спалахнула теплим світлом.
Черешня зацвіла — яскраво, сміливо, на весь двір. Світло було живе й добре.